Хлопчик прокинувся від стогону матері. Підійшов до її ліжка: – Мамо, тобі боляче? – Матвійчику, принеси водички! – Зараз, – кинувся на кухню.Через хвилину повернувся з повною кружкою: – На, мамо, пий!Пролунав стукіт у двері. – Синку, відчини! Напевно, бабуся Ніна прийшла. Зайшла сусідка, тримаючи в руці велику чашку. – Як ти, Маріє? – доторкнулася … Читати далі
– Синку, ти взагалі, чи що? У нас чотирикімнатна квартира в елітному будинку, і ту сюди приведеш дівку, у якої батьки на заводі працюють?! Микола забіг у квартиру і з порога вигукнув: – Мамо, ми з Ганною збираємося подати заяву в ЗАГС! Настрій у його матері Марини одразу зіпсувався. Адже вона мати і син має, … Читати далі
Вечірній Київ повільно розчинявся в бурштиновому світлі ліхтарів. Соломія Марківна, жінка з м’яким поглядом і сталевим характером, який вона загартувала за тридцять років викладання математики в гімназії, сиділа на своїй затишній кухні. Вона саме розливала по тарілках запашний бограч — страву, яку її єдиний син обожнював з дитинства. Раптовий дзвінок у двері був надто різким … Читати далі
Михайло йшов сквером, щулячись від колючого вітру. Грудень видався злим – таким, що навіть горобці сиділи насупившись, ніби скривджені на весь білий світ. – Рекс, давай швидше! – крикнув він вівчарці, що носилася між кучугурами, задерши морду і принюхуючись до чогось тільки їй зрозумілого. Пес навіть вухом не повів. Продовжував рити сніг, ніби там закопаний … Читати далі
Сьогодні я захворіла. Прокинулася вранці – температура і нудить мене. Зателефонувала на роботу, відпросилася. Лягла і лежу.Дзвонить моя найкраща подруга Діана. Жінка неосяжної душі і тіла, у якої сто десять кілограмів посмішки і серце доброї дитини. – Салют, Стеллочка! – каже Діана. – Як з планами на вечір? Куди підемо, що будемо пити, кого на … Читати далі
А почалося все так чудово… Достеменно пам’ятаю той день, коли я купила котедж. Осінь, у повітрі пахло прілим листям, я стояла на порозі, стискаючи в кишені пальто холодну зв’язку металу, і думала про бабусю Люду. Завдяки їй я стала власницею заміського будинку. Отримавши у спадок двокімнатну квартиру в спальному районі, я її продала і тепер … Читати далі
— Олено, сподіваюся, ти не забула, що завтра о другій ми чекаємо вас на обід? Голос Ганни Йосипівни у слухавці звучав не як запитання, а як судовий вирок, що не підлягає оскарженню. Олена притиснула телефон до вуха плечем, продовжуючи заповнювати таблицю в ноутбуці. П’ятничний вечір у зазвичай обіцяв спокій, але тільки не тоді, коли на … Читати далі
– Катю, ми ж рідня! Я на тебе розраховувала! – Благала Світлана Катя та Савелій вже два місяці живуть у своїй новій квартирі. На перший внесок збирали довго, зате взяли одразу трикімнатну в новому будинку. Зробили ремонт, купили найнеобхідніші меблі, дещо перевезли з селища, з квартири батьків. Звісно, не нове, але спочатку, поки не накопичать … Читати далі
– О боже… Вісімдесят шість тисяч? На це? Поліно, ти не ображайся, але тільки зуби Анжеліною Джолі тебе не зроблять. – Краще б матері допомогла чи, он, племінниці на форму підкинула… Світлані довелося кредит взяти, щоб Софію до школи зібрати. То хоч на діло, а ти так, стоматологів годуєш… – махнула рукою баба Зіна. – … Читати далі
Арина приїхала до рідного міста лише на три дні – на ювілей батька. Приїхала вдруге за пів року – минулий візит був із сумного приводу – похорон бабусі. Саме тому ювілей не відзначали широко, як планували спочатку – у ресторані, із запрошенням безлічі гостей. Зібралися по-домашньому, у квартирі батьків, найближчі. Привітали батька, згадали бабусю. Коли … Читати далі