Грудневий Київ має особливий вид підступності. Це холод, який не просто обпікає шкіру — він шукає кістку. Вітер з Дніпра ріже шерсть пальта, як бритва, а світло ліхтарів відбивається від чорного льоду на тротуарах, перетворюючи світ на крихку театральну декорацію.
Я стояла біля підніжжя ґанку батьківського дому, тремтячи у пальті з секонд-хенду, яке обрала з точністю досвідченої акторки. Ґудзики були різні, поділ трохи розтріпаний — ідеальний образ для ролі «невдахи». В руках я стискала сумку, яка сама по собі була трагедією: облізлі кути й заїджена блискавка. Це був мій щит і мій костюм. Усередині дому … Читати далі