Future Investments

Марина стояла перед дзеркалом і думала, чи вдасться їй хоча б цього вечора не відчути себе зайвою, коли застібала ґудзики на новій сукні. “Сьогодні ж ми нарешті нормально проведемо вечір, так, Олексію?” — спитала вона, дивлячись на чоловіка. Той тим часом поправляв краватку й не підіймав очей. “Мама обіцяла бути в гарному настрої, це ж … Читати далі

— Хто це бачив, щоб рідна невістка замикала мішки з картоплею перед свекрухою на замок?! — верещала Олена Миколаївна так, що на сусідських подвір’ях собаки заходилися гавкотом. — А хто це бачив, мамо, щоб на копання городу приїжджали о шостій вечора, та ще й у білих кросівках і з порожніми багажниками під готовий урожай? — … Читати далі

Віктору Петровичу минуло шістдесят три. Усе життя він працював руками: спершу на заводі, потім у будівельній фірмі, де його поважали за слово і за вміння не підводити. Він був людиною серйозною, іноді аж занадто, і двоє дітей, Соломія та Назар, любили його саме такого. Після розлучення з їхньою мамою він лишився сам. Минуло майже десять … Читати далі

Після однієї родинної історії Галина Петрівна лишилася сама серед людей, яких знала десятки років. Подруги по двору перестали дзвонити. Двоюрідна сестра на весіллі племінниці пересіла за інший стіл. Кума, з якою вони колись разом їздили на прощу, зустріла її в магазині, відвернулася і пройшла повз, ніби перед нею порожнє місце. Галина Петрівна довго стояла біля … Читати далі

За все своє життя Римма Петрівна не позичила в сусідів навіть дрібки солі. Вважала це не гордістю, ні, а порядком: у порядної людини все своє – і сіль, і совість, і нікому вона не тягар. Тому й до палати ввійшла, як входять до чужої контори у неприємній справі: спина пряма, губи в ниточку, і на … Читати далі

— Та я чудово бачу, що ти в розпачі, Олено! — різко пролунало на весь двір глибоким чоловічим голосом, від якого навіть шибки ледь тремтіли. — Так, зібрав речі й поїхав. І що? Двері зачинив, замки поставив нові, надійні. Ти справді питаєш, чому я так учинив, чи в тебе вже такі дивні жарти на старості … Читати далі

— Та ти ж першою й побіжиш подавати на розлучення після того, як ми розійдемося! Кому ти будеш потрібна після сорока п’яти? А чоловік мого віку — ще хоч куди, хоч на весілля веди! Мені ж усього сорок сім, я ще в розквіті! Андрій різко випростався біля кухонного столу й так розмахував руками, ніби стояв … Читати далі

— Андрію, це що таке?! Ти мені поясни, будь ласка! Навіщо ти це робиш?! Марина стояла посеред затишної кухні, тримаючи в руках важкий пакет із продуктами. Сумка була така тягарна, що ручки буквально врізалися в пальці, лишаючи червоні смуги. На столі, просто між чашкою недопитого чаю та вазочкою з печивом, яскраво світився екран смартфона. Андрій … Читати далі

— Ти взагалі совість маєш чи як?! Скільки можна сидіти й щось шепотіти про поїздку, ніби ти не доросла жінка, а першачок перед завучем?! — Максим ударив чашкою об стіл так, що міцна чорна кава розлилася по світлій скатертині. — Ти мені вже третій місяць одне й те саме тягнеш! «Ой, мабуть, усе ж з’їжджу, … Читати далі

Невисока повна жінка прийшла на прийом — їй терміново потрібна була робота. Я відкриваю трудову книжку: прибиральниця, прибиральниця… Усе життя тільки й працювала прибиральницею. А їй на десять років менше, ніж мені. Одягнена охайно, стрижка добра, очі трохи підведені. Тримається спокійно: сидить і чекає, що їй скажуть, без вимог, без байдужості, без розпачу й без … Читати далі