Твій батько тоді допоміг, і ми йому вдячні. Але зараз у мене є своя сім’я, і потреби моєї матері для мене на першому місці. Майстри вже підтвердили приїзд, вони заходять на об’єкт у понеділок. Я вже навіть завдаток віддав. — З яких це грошей ти віддав завдаток? — у мене все всередині похололо. — З тих самих, що лежали у нашій схованці. Забрав сьогодні вранці. Там залишилося якраз трохи на дрібні витрати. Тож тема закрита. На ліки шукайте інші шляхи. Нехай твоя сестра додасть або позичте у когось із родичів. — У Насті двоє маленьких дітей і вона в декреті, ти це чудово знаєш! — я дивилася на чоловіка, з яким прожила п’ять років, і не впізнавала його. — Ти просто взяв усі наші спільні гроші і навіть не порадився зі мною? — Я господар у домі і маю право вирішувати, як розпоряджатися великим бюджетом, — Тарас знову уткнувся в свої папери, даючи зрозуміти, що розмову закінчено. — Годі влаштовувати сварки через дурниці. Іди вечеряти, усе вже вистигло. Я не пішла на кухню. Повернулася, накинула куртку й вийшла з квартири. Мені потрібно було просто ковтнути свіжого повітря. Вечірня прохолода трохи заспокоїла, але руки все одно дрижали від почуття безпорадності. П’ять років я була зразковою дружиною. ідлаштовувалася під його плани, щовихідних допомагала його матері по господарству, завжди приязно приймала його численних родичів. І ось якою виявилася ціна моєї поступаливості
«Твій батько якось обійдеться без тих дорогих уколів, а моїй мамі треба терміново перекрити дах і обновити кухню», — спокійно, без жодної краплі вагання у голосі вимовив чоловік. Від свого чоловіка я не чекала таких слів. Ще хвилину тому я сподівалася, що ми разом шукаємо рішення, а виявилося, що рішення вже ухвалене. І далеко не … Читати далі