Future Investments

— Сховай ту страшну картату торбу, мамо! Та прошу тебе, запхай її під лавку! — голос доньки різонув по серцю болючіше, ніж крижаний осінній вітер. Оксана Петрівна застигла на порозі чужого, занадто світлого коридору. В руках вона тримала ту саму величезну базарну сумку в синьо-червону клітинку — набиту до краю, туго перев’язану мотузкою, важку, мов … Читати далі

Співмешканець вивіз до мами мій телевізор, але за добу залишився без домівки Шістдесят п’ять дюймів порожнечі на стіні – ось що зустріло Аню в п’ятницю ввечері. Кріплення стирчали, а на шпалерах залишився світлий прямокутник – контур її телевізора, якого тут вже не було. Вона навіть не відразу зрозуміла. Стояла у дверях з пакетами з продуктового, … Читати далі

— Ти зовсім розуму позбулася, Оксано? Це ж моя рідна мама, моя рідна сестра з дитиною! Які ще грошові розрахунки на порозі, які рахунки за їжу?! Ти взагалі чуєш себе, що ти пропонуєш?! — Олег нервово й роздратовано смикнув комір своєї м’ятої домашньої футболки, тупцюючи на місці та з острахом поглядаючи на зачинені двері коридору, … Читати далі

– Вісім годин, тату! Вісім годин справжнього, дикого пекла! Я вже викликав МНС і поліцію, щоб вони відчинили твої металеві двері! – Ми зламали подвійний замок! – хриплий, зірваний до болю голос сорокатрирічного Олега котився квартирою, мов удар, і розтинав напівтемряву передпокою. Петро Миколайович, якому вже минуло сімдесят два, застиг на порозі з полотняним мішком, … Читати далі

Племінник жив у мене 2 роки, а його наречена запропонувала мені виселитися — я виставив їх за тиждень Жанна промовила це так спокійно, ніби просила передати сіль. «Юрію Васильовичу, ви ж не будете нам заважати?» — і в цей момент шістдесятисемирічний Юра зрозумів, що племінник, якого він два роки тому витягнув з гуртожитку до своєї … Читати далі

— Або ти лишаєшся вдома і на весілля до сестри не їдеш, або збирай речі, бо ми розлучаємося. Олексій сказав це так буденно, ніби йшлося про погоду, стоячи до мене спиною біля холодильника. Він навіть не озирнувся, щоб подивитися мені в очі. На дверцятах холодильника магнітиком був притиснутий мій ранковий клаптик паперу зі списком покупок: … Читати далі

Маргарита того дня повернулася додому раніше, ніж звично, й дуже сподівалася на спокійний вечір. У новому офісі ще не встигли влитися в нормальний робочий ритм, тож коли приблизно о четвертій стало ясно, що сидіти далі просто “для галочки” нема сенсу, вона поїхала додому. По дорозі вона заїхала в магазин: взяла солодкої черешні, яку любив Артем, … Читати далі

— Мамо, відчини! Клямку заклинило, чи що? — Не заклинило, Денисе, — Марія Петрівна вийшла на ґанок у старому робочому жилеті. Руки вона заховала глибоко в кишені. З поля тягнуло сирістю, вітер шарпав голі гілки яблунь. — То як це не заклинило? — Олена штовхнула хвіртку плечем. З-під каптура вибилися фарбовані руді пасма. У руках … Читати далі

— Ігоре, поясни мені спокійно, чому рахунок на нові обігрівачі та мінеральну вату знову скинули мені, якщо отримувачем стоїть твоя сестра? Олена піднесла телефон майже впритул до очей чоловіка, щоб він сам роздивився повідомлення від своєї матері. На екрані світився чималий перелік усього необхідного для дачі: два масляні радіатори, плівки для веранди, ортопедичний матрац і … Читати далі

Марина вже втретє поправила скатертину й знову відійшла до вікна. Надворі було тихо, лише десь далеко гавкав сусідський пес. Вона дивилася на дорогу й намагалася дихати рівно, як колись учили на курсах для майбутніх мам. — Ти знову стоїш біля вікна, — сказав Андрій, заходячи на кухню з ключами в руці. — Вони приїдуть не … Читати далі