Потім усі пішли на чаювання в клас. Дітлахи принесли хто що міг для загального столу. Вчителька розливала чай із великого термоса. На столі лежали цукерки, пряники, печиво. І тут Катя дістала свій фірмовий млинцевий торт. Усі ахнули: на широкій тарілці високою стопкою височіли млинці. Вони були такі апетитні, мереживні, промазані чимось солодким

Над Катрусею в класі хлопці сміялися. Вже дуже була смішною ця дівчина: ходила на навчання з косою, завʼязаною внизу звичайною гумкою, тоді як інші шестикласниці вже робили модні стрижки, взимку приходила до школи у звичайних сірих валянках, перевзуваючись у роздягальні в змінні сірі туфельки. Жила Катя зовсім близько від школи, і виходила з дому буквально … Читати далі

Та я за ці 2 тижні думала, що розорюся з такими гостями, або з розуму зійду! Не повіриш, так набридло вже, що сил немає! Кожному окремий сніданок, один кашу не їсть, інший яйця не перетравлює. З обідом теж мудрую, губи дуємо, те не їмо, це не хочемо. Курка їм жорстка, свинина – жирна

— Ну що, Оленко, поїхали твої гості? — І не кажи, Лідо, слава богу, поїхали. Та я за ці 2 тижні думала, що розорюся з такими гостями, або з розуму зійду! Не повіриш, так набридло вже, що сил немає! Кожному окремий сніданок, один кашу не їсть, інший яйця не перетравлює. З обідом теж мудрую, губи … Читати далі

— Аня не ображайся, але я подаю на розлучення. Ти, як риба холодна. Була б хоч господинею гарною, а то й цього в тебе немає

Аню всі вважали нерозумною. Із чоловіком вона жила вже п’ятнадцять років. У них було двоє дітей, Алісі чотирнадцять, а Сергію сім років. Чоловік бігав по жіночкам, практично цього не приховуючи. Перший раз він зрадив їй на другий день весілля, з офіціанткою. Н, а далі просто не порахувати. Подружки намагалися розплющити їй очі, але вона мило посміхалася … Читати далі

— Що ти нам там наготувала? — не вітаючись, обурилася зовиця. — У нас весь відділ із унітазів два дні не злазив. — Усе було свіже… Бути такого не може! — почала виправдовуватися Марина. — Ми потім доїдали з Павлом залишки, і з нами все нормально

— Марино, ти мусиш мене виручити! — защебетала телефоном метушлива зовиця Олеся. — У нас післязавтра корпоратив. Шеф сказав, що я відповідальна за нього. — А я чим можу допомогти? — перебила сестру чоловіка Марина. — Ти ж гарна куховарка зі стажем! От я й вирішила до тебе звернутися. Список страв у мене є, — … Читати далі

— Він інвалід, а тобі всього двадцять, у тебе все життя попереду. — Андрій став інвалідом, рятуючи мене, — крикнула донька й заплакала. — Насте, заспокойся! Він же сам сказав, щоб ти більше до нього не приходила. Андрій не хоче псувати тобі життя. Не хоче, щоб ти його катала на інвалідному візку

— Насте, сядь! — наказала мати. — Розумію, що тобі важко, і мені важко, але треба щось вирішувати. Донька сама розуміла це, але що тут вирішиш. Адже не можна повернути час назад на ці два місяці. Вона сіла. — Я розумію, що ви кохали одне одного… — Мамо, чому ти говориш про це в минулому … Читати далі

Як я виходила заміж знову, я взагалі не пам’ятаю, все відбувалося, як уві сні. Другий чоловік, Олександр, був старший за мене на двадцять шість років. Він був компаньйоном вітчима Петра. Це тепер я зрозуміла, що неспроста я втратила першого чоловіка і дитину

Віра озирнулася на матір, та спокійно сиділа на вокзальній лавці й роздивлялася перехожих. «Я куплю тобі пиріжок із чаєм», – збрехала вона й пішла, сама завернула в бік вбиралень і вибігла через інший вхід, там, де був вихід на платформи. Усе йшло за планом, у цьому місті Віра була проїздом взимку і встигла вивчити всі … Читати далі

— А що я можу? Хто буде моїх дітей годувати? — висловилася свекруха. — Нічого, Настю, я чотирьох виростила, а ти з одним не впораєшся? При батьках, які живуть в одному місті. А Діма потрібен тут, бабуся його виростила, він же недоношений з’явився на світ у нас. А ти зі здоровеньким немовлям боїшся не впоратися

— Ну, а що робити, Настю? — Настя стояла з сином немовлям на руках, а чоловік гарячково накидав речі у велику торбу. — Може, це все ненадовго. Настя та Дмитро живуть у шлюбі два роки, у квартирі, що належить Насті — батьки подарували однокімнатну на 25-річчя. Вони не олігархи, просто подумали про доньку багато років … Читати далі

— Новий рік, синку, сімейне свято, ти навіщо її за собою приволік? — Вона моя дружина, — так само тихо відповів їй син, а у Лілі серце шалено калатало в грудях

— Лілю, а ти що це наготувала стільки? Із собою щось хочеш зібрати? — Запитав чоловік, заходячи на кухню й потягуючись на ходу. Володя працював у нічну зміну, а повернувшись, одразу впав на ліжко, от Ліля й скористалася часом, витративши його на готування новорічних страв. — Куди із собою зібрати? Я новорічну вечерю готую, — … Читати далі

«Ну що ж, у кожного свої корені…» або «Як мило, що ти все ще тримаєшся за сільські звички». Але найотруйнішою її фразою, тією, що врізалася мені в пам’ять, як скалка, була: — Ой, селючка

Свекруха Світлана Володимирівна сміялася з мене майже з першого дня нашої зустрічі. Не грубо, не відкрито — ні, вона була надто вихованою для цього. Її глузування ховалися за вишуканими посмішками, за легким нахилом голови, за фразами на кшталт: «Ну що ж, у кожного свої корені…» або «Як мило, що ти все ще тримаєшся за сільські … Читати далі

— А що твоя мама квартири солити збирається? Могла б тобі подарувати щось, тоді б ми кредит за житло не напружуючись виплатили. І взагалі, нам у фінансовому плані легше було б жити. Дивись, а то знайдеться який-небудь спритник, одружиться на твоїй мамі, і нічого ти не отримаєш

— Ми з мамою порадилися й вирішили, що чоловікові я нічого не говоритиму. Мама теж мовчатиме, а моя совість мене абсолютно не турбує, — розповідає Олеся. – А якщо раптом він усе дізнається, доведеться висловити йому все. Якщо до нього дійде, це чудово, житимемо далі, а якщо не зрозуміє… Ну що ж, значить, буде розлучення. … Читати далі