— О, то ось як ти заговорила! Коли після операції потрібна була допомога – я була рідною? Коли Сергійко позичав інструменти – теж вважалася близькою? А тепер, щоб просто зайти, я вже чужа?
За кухонним столом зависла така тиша, що навіть брязкання ключа у вхідних дверях, який не до кінця заходив у паз після нещодавніх маніпуляцій, здавалося надто гучним. Вероніка вимовила ці слова, звертаючись не до Лариси, що сиділа навпроти, а прямо до Сергія, і в її голосі бриніла сталева рішучість: «Якщо ваша родичка ще раз з’явиться тут … Читати далі