Михайло роззувся, взяв сумку з покупками і пішов на кухню. Він уже почав її розбирати, як раптом у двері подзвонили. Чоловік неохоче пішов відкривати. – І кого це там ще принесло? – бурмотів він дорогою до дверей. Михайло відкрив двері й оторопів. На порозі стояла його сусідка Ніна. Вона тримала миску з якимись кісточками і м’ясними обрізками. – Ось принесла. Суп варила. Хороші кісточки. Візьмете? Михайло розгубився… Аж раптом його осяяла несподівана думка

Автор

Михайло роззувся, взяв сумку з покупками і пішов на кухню. Він уже почав її розбирати, як раптом у двері подзвонили. Чоловік неохоче пішов відкривати. – І кого це там ще принесло? – бурмотів він дорогою до дверей. Михайло відкрив двері й оторопів. На порозі стояла його сусідка Ніна. Вона тримала миску з якимись кісточками і … Читати далі

– Кірочка, пробач! Життя у нас з тобою якесь безбарвне. А роки йдуть. Я все ж таки хочу дітей! – Так, гаразд, досить! Знаю, я – пустоцвіт. Бажаю вам кохання і більше спадкоємців. Прощавай, Віталіку

Автор

У Кіри чоловік працював жіночим лікарем. Подружня пара мріяла про малюка. Однак нове життя ніяк не зароджувалося в Кірі. Віталій (чоловік) сам лікував свою дружину, возив на всілякі курорти, на лікувальні грязі, просив допомоги в колег. Все марно. Жодних змін в організмі Кіри не спостерігалося. У турботах про здоров’я дружини минуло п’ять років. А останнім часом … Читати далі

Олена зручно вмостилася на кріслі в електричці й замислилась. Раптом поруч із нею сів гарний молодий чоловік. На ньому був дорогий костюм, а приємний парфум говорив про його високий статус. – Привіт, красуне! – несподівано сказав незнайомець. – З прийдешніми святами тебе! Олена здивовано підвела очі на незнайомця і посміхнулася. – Спасибі, взаємно… – пробурмотіла вона. Всю дорогу вони їхали мовчки… Олена вийшла з електрички, підійшла до свого будинку й оторопіла від несподіванки! В будинку на неї чекав несподіваний сюрприз

Автор

Олена зіщулилася і зробила крок у темряву. Було пізно. Олена тільки перестала клопотати по дому, як раптом пролунав телефонний дзвінок. До речі, їй часто так дзвонили, особливо, якщо комусь була потрібна допомога. Ось і зараз, у телефоні звучав зляканий голос сусідки: – Добрий вечір, Оленко. Чи не могла б ти зайти до нас? Тато щось … Читати далі

Олена йшла до мами на роботу. Біля будівлі, на лавці, вона помітила якогось чоловіка, він тут сидів вже не вперше. Вона набралася сміливості і підійшла до нього. – Здрастуйте, мене Оленою звуть, – ввічливо представилася вона. – Микола Семенович, – усміхнувся чоловік. – А у вас тут хтось лежить? – запитала вона, присівши поряд. – Так, син, – тихо відповів чоловік. Дівчина не втрималася: – А чому ви тут, а не поряд з ним? І тут Микола Семенович невитримав і заплакав. Олена не розуміла, що відбувається

Автор

– Мамо, а тобі без чоловіка погано? – запитала восьмирічна Оленка.  Марія сумно усміхнулася: – А тобі, доню, тата хочеться?  Олена задумалася: – І так і ні. Так, бо хочу дарувати йому подарунки на день народження, з днем ​​тата вітати. Щоб на гойдалку мене водив, морозиво купував і багато чого. Ні, тому що переживаю, що … Читати далі

Василь з Людмилою купили в магазині продукти, приїхали додому на машині й почали розбирати сумки. Василь заметушився біля продуктів. – Ти йди зараз, відпочивай, Людочко, – сказав він. – А я приготую свою фірмову страву. Жарке! – Ти вмієш готувати жарке? – Людмила рота відкрила від здивування. – Так, а що? – теж здивувався такому питанню Василь. – Та нічого… Так просто… – сказала Люда і раптом заплакала. Василь не розумів, що відбувається

Автор

Коли Микола загульбанив і не з’явився на вокзал, а він з родиною мав їхати на відпочинок, для Люди це стало останньою краплею і вона подала на розлучення. Спочатку у Люди, як у ініціаторки розлучення, виникло приємне відчуття свободи. Добре ж як! Ніхто вночі по будинку не ходить, з друзями на кухні не гульбанить, дверцями холодильника … Читати далі

Тетяна варила холодець, коли пролунав дзвінок телефону. Дзвонив внук Іван. – Бабусю, привіт, а ви з дідом не будете проти, якщо я до вас завтра зайду? Тільки я буду не один! – таємничим голосом сказав Іван. – Звісно заходь. А з ким будеш? – здивувалася жінка. – А це  вже сюрприз, – пояснив внук. Наступного дня у двері подзвонили. – Іван! – Тетяна кинулася до дверей. На порозі стояв внук і якась дівчина. – Бабусю, це Рита, – представив дівчину Іван, і підозріло посміхнувся. Тетяна почула це ім’я і ахнула

Автор

Зазвичай після школи до бабусі Тані та діда Миколи забігали онуки. Старша Оленка одразу ж до діда Миколи біжить:  – Діду, з геометрії важке задали, допоможи.  Дід їй відразу: – Та не може бути, що важке. Давай, бери листок, кресли, як написано. Так, так тепер це. Ну що думаєш, як знайти кут? А це що? … Читати далі

Світлана прокинулася рано з якимось тривожним передчуттям. Жінка вийшла на кухню, свекруха вже стояла біля плити і готувала сніданок. – Привіт, вже прокинулася? – весело запитала Віра Павлівна. – А я ось деруни смажу. – Та щось, якесь переживання не давало спокійно спати майже всю ніч, – відповіла невістка. – Нічого, таке буває. Ну, йди буди Стаса, будемо снідати, – сказала свекруха. Світлана пішла у спальню, розбудити чоловіка. Жінка відкрила двері і застигла. – Мамо, ходіть сюди! – тільки й вигукнула до свекрухи жінка

Автор

«Начебто все готове до зустрічі, – жінка глянула у вікно. – А вони, мабуть, тільки за годину приїдуть. Треба хоч чай попити, поки гарячий! Віра Павлівна сіла за стіл на кухні, і сьорбаючи чай дрібними ковтками, почала згадувати своє життя, в якому так часто чорні смуги міняли білі, і навпаки. *** Років до двадцяти вона … Читати далі

Уяви, яке було моє обурення, коли чоловік увечері закликав мене сісти за список необхідних продуктів і меню, бо до нас заявляться його родичі! — Вони запропонували, Насті теж треба розвіятися, – як про само собою зрозуміле говорив чоловік. – А як я відмовлю?

Автор

Я весь рік просто білкою крутилася, – каже Марина. – Нова робота всі соки вичавила, та ще я й підробіток свій не кидала, все прагнула грошей побільше заробити. — Та вже, рік у тебе видався непростий, ще й проблеми з мамою довелося вирішувати, – погоджується подруга. — Ну ось, до останнього ще зі звітом колупатися, … Читати далі

Емоції захлеснули Уляну вже на вулиці. Вона навіть не пам’ятала, як вибігла з хати. Сліз не було, накрило якимось безмежним розпачом. А мама давно її навчила, що якщо нестерпно, лежати не можна в жодному разі, треба рухатися, щоб стрес не засідав у тілі

Автор

– Все скінчено, Уляно, я йду, – сказав Сергій у суботу вранці. – Нічого у нас не вийде. – Ти певен? – Так, і давно все обдумав. Так що давай не будемо мучати один одного і не витрачатимемо час на порожні розмови. Речі наступного тижня заберу. – Ну ні, знаю я твій «тиждень», – зло крикнула Уляна. – У вівторок збирай свої бебехи … Читати далі

Квартира Зінаїди Василівни виявилася просторою, з високими стелями та старовинними меблями. Сама господиня — сухенька, але міцна старенька з напрочуд живими очима — зустріла їх у коридорі. — Артемку! — просяяла вона. — А це хто з тобою? — Бабусю, це Аліна Анатоліївна. Буде приходити до тебе, допомагати

Автор

— …звісно, квартира чудова! Трикімнатна в центрі, уявляєш? Відремонтуємо і заживемо по-людськи. Людмила розсміялася, цокаючи підборами по сходах. Аліна ледь встигла сховатися в ніші між поверхами. *** Аліна здригнулася від різкого телефонного дзвінка. Годинник показував шосту ранку. У такий час дзвонять або з роботи, або сталося щось непоправне. Вона машинально поправила нічну сорочку, що з’їхала, … Читати далі