— Там тобі сподобається. Будеш ніжитися на травичці, слухати спів пташок, щодня їсти стиглі ягідки. Ритуля жила в передчутті чогось гарного. На дачі справді було чудово. Лялька пробіглася по клумбах, обнюхала перші весняні квіти. Які ж вони були запашні

Маленьку сіреньку кішечку Ритулі подарувала подруга. Маленька красуня дуже сподобалася добрій молодій жінці. — Назву я тебе Лялечкою, — вирішила Ритуля. — Лялька, — сказала господиня маленькій кішечці й погладила її по голівці. Кішечка погодилася, їй сподобалося її нове ім’я, хоча раніше її звали просто кицька. Ляля повільно обстежила своє нове помешкання, їй усе сподобалося, … Читати далі

– Синку нам з батьком не подобається твоя Оксана! – сказала Зінаїда Петрівна. – Заходила я недавно до вас, так вона сказала, що їй ніколи! І що я можу сама собі зробити чай і попити на кухні! Залізла я в шафки на кухні, а там… Безлад! Гречка розсипана, макарони розкидані. Хазяйка з неї ніяка. Пил скрізь! Ігор тільки посміхався. – А ще вона говорила дивні слова, – не вгавала мати. – Ось, дивися, я записала. Зінаїда Петрівна полізла в гаманець і дістала звідти якийсь папірець. Ігор глянув на нього й застиг від здивування

– Синку, ти мене вибач, звісно, але нам із батьком не подобається твоя Оксана. Точніше те, чим вона займається. – Мамо, а чим вона таким займається, не розумію? – Ну, як же ж… В інтернеті з чоловіками знайомиться і гроші з них бере. Ми знаємо, як це робиться. По телевізору показували таке. Ігор засміявся. Придумати … Читати далі

Тетяна з самого ранку поїхала в магазин купити подарунок. Її запросив на день народження випадковий знайомий. Вона купила рюкзак, гарний і дорогий, а потім вирушила за адресою. Тетяна підʼїхала до будинку, глянула на нього й ахнула. Добротний новенький будинок, доріжка з гравію, сад… Раптом на порозі зʼявилася бабуся іменинника. – Тетянко, проходьте! – гукнула вона радісно. Вона зайшла, зняла шубку, вручила імениннику подарунок, як тут з вітальні вийшов якийсь чоловік. Він простяг Тетяні свою випещену руку й сказав: – Дмитро Олександрович, батько цього хлопаки. Тетяна подивилась на нього й застигла від несподіванки

Тетяна з самого ранку поїхала в магазин купити подарунок. Її запросив на день народження випадковий знайомий. Вона купила рюкзак, гарний і дорогий, а потім вирушила за адресою. Тетяна підʼїхала до будинку, глянула на нього й ахнула. Добротний новенький будинок, доріжка з гравію, сад… Раптом на порозі зʼявилася бабуся іменинника. – Тетянко, проходьте! – гукнула вона … Читати далі

Надія Леонідівна зненацька заслабла. Жодна з її доньок не відвідали матір, поки вона лежала. Доглядала за нею тільки онучка Наталя. З’явилися ж доньки ближче до Великодня. Як завжди по смаколики сільські, які мама наготувала приїхали! Надія Леонідівна вийшла до хвіртки зустрічати дочок. – Чого приїхали? – холодно сказала вона. Старша донька Світлана застигла від здивування. – Мамо, ти чого це?! – ахнула вона. – Та нічого! Все, мої любі! Я все хазяйство продала… – Як? А ми? – дочки не розуміли, що відбувається

Надія Леонідівна зненацька заслабла. Жодна з її доньок не відвідали матір, поки вона лежала. Доглядала за нею тільки онучка Наталя. З’явилися ж доньки ближче до Великодня. Як завжди по смаколики сільські, які мама наготувала приїхали! Надія Леонідівна вийшла до хвіртки зустрічати дочок. – Чого приїхали? – холодно сказала вона. Старша донька Світлана застигла від здивування. … Читати далі

— Костю, ти тільки не хвилюйся. Я, як ти й просив, на виріст Ані купила. Вона зараз 37 носить, а це 38. На пару зим має вистачити. — Що? На пару зим? Та чоботи мають бути такі, щоб 10 років проносила, щоб і школу, і інститут у них закінчила, і заміж у них же вийшла

— Це що ти таке купила?! — чоловік грізно навис над дружиною з дитиною і вимагав відповіді. — Це чоботи донечці на зиму. Старі вже їй малі стали. — Ні, це не чоботи, це… слів у мене немає. Який у них розмір? — Костю, ти тільки не хвилюйся. Я, як ти й просив, на виріст … Читати далі

— Що це таке? — в його голосі звучало щире обурення. — До мене прийшов штраф. З Рівного! Я ж у відрядженні був! Хто їздив на машині? Марина відірвалася від кухонної стійки, де поралася з посудом, і здивовано подивилася на чоловіка. — Ти серйозно? — вона фиркнула. — Ти ж знаєш, я навіть водити не вмію. Як я могла кудись поїхати?

Андрій увірвався в квартиру, кинувши двері і, не знімаючи куртки, швидким кроком попрямував до дружини. — Що це таке? — в його голосі звучало щире обурення. — До мене прийшов штраф. З Рівного! Я ж у відрядженні був! Хто їздив на машині? Марина відірвалася від кухонної стійки, де поралася з посудом, і здивовано подивилася на … Читати далі

— Я підлогу мию, готую, перу! Що вам ще треба? — Треба, щоб ти рота закрила! Приблудна! З чужою дитиною приперлася! Маленька Оленка злякано визирнула з-за дверей. Чотири рочки дівчинці, а вже розуміє — бабуся зла

— Та хто ти така, щоб мені вказувати! — Зоя Петрівна жбурнула ганчірку просто в обличчя невістці. — У моєму домі живеш, мої харчі їси! Тамара витерла обличчя, стисла кулаки. Третій місяць заміжня, а щодня — наче на полі бою. — Я підлогу мию, готую, перу! Що вам ще треба? — Треба, щоб ти рота … Читати далі

— Навіщо ти прийшла? — задавлено запитав він. — Так за подарунком, тату. За лялькою, яку ти мені обіцяв двадцять років тому, — посміхнулася Рита

Іван із Тетяною спокійно собі обідали, аж тут двері відчиняються, і до хати заходить якась неохайна жінка. Кинула недбало свій старий рюкзак у куток і каже: — Ну, здорово, батя! — і розкинула руки, мовляв, обійматися прийшла. Іван аж подавився, закашлявся судомно. А Тетяна гнівно: — Ти хто така? І який ще батя? — Жінка … Читати далі

— Я вас не запрошував. — Ми самі прийшли, — батько говорив жорстко. — Маємо право. — Жодних прав ви не маєте! Ярославе, якого біса? — Брате, ну не жени. Вони батьки. — Мені плювати! Забирайтеся

— Не смій їх запрошувати! Чуєш? За жодних обставин! — Та це ж твій день народження. Тридцять п’ять років — серйозна дата. — Плювати. Я їх бачити не хочу. — Стасе, ну скільки можна? Десять років минуло. — І ще десять пройде. І двадцять. Їх для мене не існує взагалі. Ярина сіла поруч, взяла його … Читати далі

Наступного дня бабуся Марія всім сусідам оголосила, що онук її одружився з дуже хорошою жінкою Людмилою і доньку її удочерити збирається. І що вчинок онука вона дуже навіть схвалює, тому що він і за матір свою зозулю Лілію, і за бабку свою Зінаїду вертихвістку перед Богом борг віддав

— А як тебе звати? Га? Гучніше говори, Данилова Людмила? То ти що, чужа нам? Чому не нашенська, не Кузьменко? Чого прізвище чоловіка не взяла? — бабуся зсунула з голови хустку на плечі й старанно повертала сиву кошлату голову в бік онука та його молодої дружини, намагаючись їх почути. Потім зрозуміла по-своєму, здогадалася все ж … Читати далі