“– Змирись, розлучення неминуче, – сказав Вадим впевненим тоном, ніби був не вдома, а на нараді. – І прийми все, як є. – Прийняти твою зраду? – Запитала Інга. – Прийми наше розлучення! – Змирись, розлучення неминуче, – сказав Вадим впевненим тоном, ніби був не вдома, а на нараді. – І прийми все, як є. … Читати далі
“— Я повернуся за тобою, синку, я скоро відвезу тебе додому. Обіцяю 8 січня 1973 року. У будинку Суханових свято – його дружина Настя повертається з пологового будинку зі своїм первістком Сашком. Свекруха Тамара Федорівна метушиться за столом. Стіл ломиться від частувань, але вона готує щось ще гарячіше. З радісними вигуками та сміхом до кімнати … Читати далі
Радісний син привіз матір на автовокзал пізно вночі, купив квиток на автобус і поїхав. А вона так і сиділа майже добу на одному місці. Автобус, на який їй був дбайливо сином куплений квиток, давно поїхав — Стареньку бачив? – Костянтин зняв кепку, витер піт із чола і знову надів її. Другий таксист, що стояв поруч, … Читати далі
-Ірино, це моя сестра та мої племінники. Вибач, але я не можу їм відмовити, – м’яко почав говорити чоловік. – Та вони лише на тиждень приїжджають. Іра відвернулася: аби не розплакатися… Аби не розплакатися… Слова чоловіка долітали до неї наче через туман. -Ну, кохана… Тиждень ми переживаємо! Все буде добре. Люблю тебе! – Чоловік поплескав … Читати далі
Квартира після того, як Ніна Михайлівна відійшла у вічність, стояла кілька років порожньою. Надія вже звикла, що вона єдина господиня в невеликому коридорчику на дві квартири, відокремленому від загальної частини під’їзду старими металевими дверима з обдертим дерматином. І раптом одного разу вона почула звук дриля, подивилася у вічко — треба ж! В її коридорчику хазяйнував … Читати далі
— Знову дівчинка? Це якась насмішка! — Олена Михайлівна жбурнула результат УЗД на стіл. — У нашій родині чотири покоління чоловіків працювали на залізниці! А ти що принесла? — Галинку, — тихо відповіла Анна, погладжуючи живіт. — Ми назвемо її Галинкою. — Галина… — протягнула свекруха. — Ну, хоч ім’я нормальне. Тільки який з неї … Читати далі
— Вставай швидше! Ти хоч знаєш, що в тебе на кухні діється?! У мене волосся дибки стало від побаченого, — у паніці верещала Яна Ігорівна, стоячи над ліжком Жені. — Що сталося? — розгублено запитала дівчина, нічого не розуміючи спросоння. Однак свекруха не удостоїла її відповіддю, замість цього вона швидко вибігла зі спальні. Молодій мамі … Читати далі
— Ні, ну не може ж бути так, що я знову буду годувати всю його рідню. Марина дивилася на купу дощок у дворі й подумки підраховувала, скільки котлет доведеться наліпити завтра. Три чоловіки. Плюс Василь. Отже, чотири роти. На сніданок, обід і вечерю. Сім днів. Раніше Василь усе робив сам. І дах старого сараю міняв, … Читати далі
Марина варила борщ на кухні. Раптом жінка почула, як чоловік в сусідній кімнаті з кимось гучно розмовляє. – Та йди ти! – гучно вигукнув Іван. Марина відклала вбік ложку, якою перемішувала борщ, вийшла з кухні. – Що сталося? – здивувалася вона. Іван натиснув на кнопку скидання виклику і ображено кинув телефон убік. – Надя дзвонила. … Читати далі
Провести в останню дорогу Ігора Вікторовича прийшло лише кілька людей. Воно і зрозуміло, людиною він був самотньою, сім’ї та дітей не нажив, і хоча все свідоме життя віддав школі, попрощатися прийшло не дуже багато народу. Свої роки Ігор Вікторович доживав у маленькій однокімнатній квартирі, де найдорожчим був сучасний телевізор. Диван, два крісла, тумбочка та кухонний … Читати далі