Роберто нахмурився. Він довго мовчав, обмірковуючи мої слова, а потім знизав плечима: – Взяти машину за 25 тисяч євро в кредит, розраховуючи на гроші літньої матері, яка працює в іншій країні? Маріє, це ненормально. Це егоїзм. Якщо твоїй доньці так гроші потрібні, то нехай до нас приїжджає і заробляє, я спробую їй тут з роботою допомогти. У мого знайомого є готель, туди потрібні люди на рецепцію або на прибирання, платять непогано. Нехай приїжджає на пів року, заробить і віддасть свій кредит. Ця пропозиція здалася мені хорошим виходом. Наступного дня, трохи заспокоївшись, я знову набрала Тетяну. Мені хотілося помиритися, показати, що я шукаю варіанти. – Танюша, привіт, – тихо сказала я, коли вона підняла слухавку. – Не кидай слухавку, вислухай мене, будь ласка. – Ну що ще, мамо? – невдоволено відповіла вона. – Знову будеш розказувати, який твій Роберто хороший, а ми погані? – Ні, доню. Я говорила з Роберто про ваш кредит. Він пропонує допомогу. Каже, якщо вам так скрутно з грошима, приїжджай сюди, в Італію. Він допоможе тобі влаштуватися на роботу в хороший готель до знайомого. Заробиш сама на ту машину, і мені спокійніше буде, що ти поруч
– Можеш мені більше не телефонувати, – сказала мені донька в слухавку. – Ми ж сподівалися, що ти нам допоможеш, ти прекрасно знаєш про наш кредит, і спокійно кажеш, що якийсь Роберто не дозволяє тобі рідним дітям допомагати. Мамо, отямся! Що ти робиш? У слухавці почулися короткі гудки. Я так і залишилася стояти посеред просторої, … Читати далі