Ось вона, справжня повага та мовчазна любов сина до матері, – без зайвих слів, без тортів та довгих розмов телефоном…
Глібу, синові Віри, нещодавно виповнилося тридцять чотири. Він володів вантажним фургоном, сам сидів за кермом і розвозив замовлення. Приходячи додому, він мовчки роззувався, акуратно ставив черевики біля порога. Потім довго мив руки господарським милом у ванній, і лише тоді сідав за стіл. Порядок цей ніколи не змінювався. Гліб майже завжди мовчав. Поки інші сини дзвонили … Читати далі