Чайник тихо свистів на плиті, поки Олена перебирала пакетики з чаєм. Ромашковий, м’ятний, чорний із бергамотом… Віка привезла їх з останнього відрядження до Лондона. Олена усміхнулася, згадавши, як донька урочисто подарувала їй цю квартиру п’ять років тому. — Тепер, мамо, у тебе буде свій дім, — сказала тоді Віка, простягаючи ключі. — Жодних більше орендованих […]
Минулого тижня мені виповнилося 65 років. Святкування організували скромно: затишне кафе без особливого розмаху. Я запросила лише своїх синів із дружинами, двох близьких подруг, брата та племінницю. Усе проходило добре, хоча діти затримувалися, що мене зовсім не здивувало, адже наші стосунки останнім часом залишали бажати кращого. Я завжди щиро любила своїх синів і прагнула для […]
Хлопчик тихо прочинив двері й ступив у квартиру. Не було звичного: «Мамо, я вдома!». Вероніка одразу помітила щось дивне — син не знімав взуття, не було чутно, як він розстібає куртку, чи шелесту зимового одягу. Він не ворушився, не сопів, як зазвичай. — Тимош, це ти? Я оселедця купила, картопля вже майже готова, скоро вечеряємо. […]
— Мам, ну скільки можна? Тепер ти все життя будеш нагадувати? — образливо відповіла п’ятнадцятирічна Маша. — Не все життя, а поки в нас живе бабуся. Якщо вона вийде на вулицю, то загубиться і… — І помре під парканом, а ми будемо жити з почуттям провини… Мам, а може, нехай? — знову з викликом запитала […]
— Навіщо тобі навчання у сорок років? Доглядатимеш за моєю мамою замість освіти! — сказав Сергій дружині. — Маму ми забираємо з собою, до речі… — додав він між двома ковтками чаю, порушуючи тишу, яка панувала в їхньому купе весь ранок. Сказав це буденно і просто, наче вони давно обговорили це питання і дійшли одностайного […]
Я завжди боялася свекруху, але не тому, що вона була суворою чи жорсткою. Річ була в грошах. З Остапом ми познайомилися ще в університеті. Його родина була дуже заможною: мама володіла мережею салонів краси, а батько керував автосалонами. Я ніколи не думала, що такий хлопець зверне на мене увагу, але з часом ми почали зустрічатися. […]
Коли я народилася, моїм батькам було всього 17 і 18 років. Вони самі були ще зовсім юними, і наше життя складалося нелегко. Між ними постійно виникали сварки, а мене здебільшого залишали на піклування бабусь і дідусів. Вихованням майже ніхто не займався, і я виростала, як доведеться. Після вступу до технікуму я переїхала до гуртожитку, і […]
– Та кому ти потрібна! – Сергій розсміявся. – Знайшлася красуня! Ні, ну дійсно, Людо, адже ти стала далеко не красунею, та поповніла! Плюс до всього ти розумієш, що наявність у тебе двох дітей теж не йде тобі на користь? Так що сиди, Людо, і не рипайся! Бач, яка! Гульнув чоловік і що? Чому чоловік […]
У Єгора не стало дружини. Так і не змогла відійти від останніх пологів. Тут хоч журись, хоч не журись, та п’ятеро хлопців залишилося. Старшому, Миколці, дев’ять. Іллюші – сім. Близнюкам Сашку та Льоші по чотири. І молодшій лише три місяці, Оленці, донечці довгоочікуваної… Ніколи сумувати, коли діти їсти просять. А покладе всіх, опівночі сидить на […]
Андрій поморщився і набрав номер колишньої дружини, з якою розлучився півроку тому. “Навіть голосу її чути не хочу, – думав він, – а не те що зустрічатися”. – Алло! Ірино? Це я. Ну, хто я, Андрій, звісно. Не впізнала, чи що? Сьогодні ввечері заїду. Що значить, куди? До тебе, зрозуміло. Куди ще я можу заїхати, […]