Коли восени Володимир захворів, усе змінилося. Сусіди зателефонували: – Андрію, приїжджайте. Ваш тато лежить, сам не встає. Андрій одразу ж поїхав. В хаті було прохолодно, на плиті пусто. Володимир лежав на ліжку, худий, згорблений. – Тату, – схилився син, – чого ж ти мовчав? – Та що… – махнув рукою старий. – Не хотів клопотів на вашу голову звалювати. Пройде, я встану. Але не встав. Після лікарні стало ясно: сам він у селі не впорається. Андрій знову почав вмовляти: – Поїхали до нас, там і лікарня ближче, і ми поруч. – Не хочу тягарем бути. У вас діти, робота… А я кому потрібен? І тоді слово взяла невістка Оксана

Коли не стало Марії, у хаті на краю села запанувала тиша. Володимир, її чоловік, залишився сам. Сусіди казали: – Тяжко йому буде без Марії, бо вона всюди встигала: і город, і хата, і кури, і корова. А він тримався. Вранці порав худобу, вдень виходив на подвір’я, щось майстрував, аби руки не були без діла. Сидіти … Читати далі

«Інша дитина»

Оксана вийшла з жіночої консультації на ватних ногах. Вагітність 8 тижнів. Такого вона точно не очікувала почути від лікарки. Негаразди з організмом вона списувала на втому, брак вітамінів, вікові зміни, але аж ніяк не на вагітність. Сина Іллю народила у 26 років, через рік після весілля. Через кілька років захотілося народити ще дитину, було б … Читати далі

Одразу четверо?! — вигукнув Петро, жбурнув шапку в куток. Аня застигла, тримаючи двох немовлят. У плетених кошиках, що стояли біля стіни, заворушились ще двоє. — Я хотіла написати… Але не було зв’язку… Я й сама досі не можу повірити, — її голос тремтів, як листя на вітрі. — Але це наші діти, Петре…

Одразу четверо?! — вигукнув Петро, жбурнув  шапку в куток. Аня застигла, тримаючи двох немовлят. У плетених кошиках, що стояли біля стіни, заворушились ще двоє. — Я хотіла написати… Але не було зв’язку… Я й сама досі не можу повірити, — її голос тремтів, як листя на вітрі. — Але це наші діти, Петре… — Одразу четверо?! — … Читати далі

– Олечко, доню, я тебе прошу, – мама присіла біля Олі навпочіпки, – нам потрібно тут пожити, трохи, скоро все закінчиться, і ми знову поїдемо в місто

Олечко, доню, я тебе прошу, – мама присіла біля Олі навпочіпки, – нам потрібно тут пожити, трохи, скоро все закінчиться, і ми знову поїдемо в місто, ну? Оля мовчки дивилася на маму. – Олю, ти мене чуєш? Розумієш? – мама струснула Ольгу. -Та чую, мамо … – А чому мовчиш? – Мама нервувала, Оля це … Читати далі

“— Тобі потрібна машина? Тож іди й зароби на неї. — Ти що собі дозволяєш? — він подався вперед, його тіло напружилося. — Я твій чоловік!

“— Тобі потрібна машина? Тож іди й зароби на неї. — Ти що собі дозволяєш? — він подався вперед, його тіло напружилося. — Я твій чоловік! — І скільки коштують ці балощі? Голос Антона впав у кімнату, як брудний камінь у чистий колодязь. Ліда не відразу підняла голову. Вона сиділа навпочіпки посеред вітальні, на старому, … Читати далі

“Жінка прийняла рішення. Якщо свекор і свекруха хворіють, вони напевно зрадіють турботі невістки. Юлія спече домашній пиріг, купить фруктів, збере гостинців і поїде провідати батьків чоловіка. — Зроблю їм сюрприз, — вирішила жінка. — Заодно й Ігоря здивую

 “Жінка прийняла рішення. Якщо свекор і свекруха хворіють, вони напевно зрадіють турботі невістки. Юлія спече домашній  пиріг, купить  фруктів, збере гостинців і поїде провідати батьків чоловіка. — Зроблю їм сюрприз, — вирішила жінка. — Заодно й Ігоря здивую Щоранку Юлія прокидалася під звуки крапель, що стукали по підвіконню, і бачила сірі хмари за вікном. Погода немов підлаштовувалася … Читати далі

До весілля ще тиждень, а твоя мати з сестрою та братом уже вселилися в мій котедж?! — здивувалася я

Аліна припаркувала авто біля воріт свого котеджу і на мить застигла, дивлячись на засніжену ділянку. Початок грудня видався морозним, і будинок серед заметів виглядав особливо затишно. Дід залишив онучці це місце три роки тому, і весь цей час дівчина ретельно готувалася до нового життя. Ремонт закінчився лише місяць тому, і тепер залишалося тільки завезти меблі … Читати далі

– Марино, на осінні канікули візьму до себе лише Лізу. З Сонею не впораюся. Вибач! – Заявила свекруха

– Марино, на осінні канікули візьму до себе лише Лізу. З Сонею не впораюся. Вибач! – Заявила свекруха Марина сиділа на кухні з телефоном та перечитувала повідомлення від свекрухи. Тричі. І не вірила своїм очам. – Марино, на осінні канікули візьму до себе лише Лізу. З Сонею не впораюся. Вибач! Подарунки для тещі Жінка поклала … Читати далі

“– Які ще чеки? Я вам показала все. – Ні, ти показала чеки на вісім тисяч сімсот двадцять гривень. А ми скинули двадцять сім. – Ви що, мою працю не цінуєте? Я вам не безплатна куховарка! Три дні горбатилась! – Ми якраз і цінуємо. Але п’ятнадцять тисяч за три дні роботи – це перебір! – Справедливо обурився родич

– Які ще чеки? Я вам показала все. – Ні, ти показала чеки на вісім тисяч сімсот двадцять гривень. А ми скинули двадцять сім. – Ви що, мою працю не цінуєте? Я вам не безплатна куховарка! Три дні горбатилась! – Ми якраз і цінуємо. Але п’ятнадцять тисяч за три дні роботи – це перебір! – … Читати далі

– Негідник! Ти розумієш, що ти наробив! – Ірина ледве трималася. – Гуляти надумав, тебе не зупинило навіть те, що в тебе вдома дружина, яка виношує дитину.

– Негідник! Ти розумієш, що ти наробив! – Ірина ледве трималася. – Гуляти надумав, тебе не зупинило навіть те, що в тебе вдома дружина, яка виношує дитину. – Олеже, здається у нашої доньки скоро з’явиться сестричка чи братик, – усміхаючись, сказала Ірина чоловіку. – Ірино, ну ти чого! – Невдоволеним тоном сказав Олег. – У … Читати далі