– За все треба платити, Стасе, – сухо відповіла я, – ти отримав і дачу, і батьківську квартиру. Але тепер усі знають, що ти отримав це все просто так. Все справедливо, брате
Я завжди думала, що у сім’ї все ділиться порівну. Турботи – порівну, радості – порівну, відповідальність – також. Однак, до п’ятдесяти п’яти років можна було б і порозумнішати… Ми зі Стасом погодки. Я старша на рік із невеликим. Росли у звичайній житомирській квартирі, бігали в одну школу, ділили один письмовий стіл. Потім роз’їхалися по своїх … Читати далі