25 Травня, 2026
— Що ж мені робити? — А я знаю, що тобі робити?! Ти коли в постіль з ним стрибала, мене не питала: “що мені робити?” — Я на третьому курсі в інституті вчуся заочно. У мене вдома мама і брати ще маленькі. Мені йти нікуди. І Олексій говорив, що ви давно живете як чужі люди. Він просто через дітей із вами живе. — Так?! – Люся відчувала, що її терпінню приходить кінець. – Ти мені номер телефону й адресу свою залиш, я з тобою зв’яжуся
Uncategorized

— Що ж мені робити? — А я знаю, що тобі робити?! Ти коли в постіль з ним стрибала, мене не питала: “що мені робити?” — Я на третьому курсі в інституті вчуся заочно. У мене вдома мама і брати ще маленькі. Мені йти нікуди. І Олексій говорив, що ви давно живете як чужі люди. Він просто через дітей із вами живе. — Так?! – Люся відчувала, що її терпінню приходить кінець. – Ти мені номер телефону й адресу свою залиш, я з тобою зв’яжуся

— Доброго дня, тут Олексій живе?— Так… А ви з якого питання?— Ви його мама?— Я?! Дружина! Дівчино, ви що хотіли?— Він зараз у лікарні, і я не знаю про його стан, мені нічого не кажуть – не належить. Тільки родичам. – верхня губа незнайомки затремтіла. – Можна мені увійти. — Ну проходь. Не розумію, а […]

Read More
– І це все?! – здивовано вигукнула вона. – Та що ти, кохана! – радісно відповів Семен. – Яке там усе! Це тільки початок! Тут посуд і постільна білизна. А тут книжки, свічки. Про всяк випадок. Раптом світла не буде. Ще мило і пральний порошок. Коли всі речі було перенесено, Семен і Олеся стали їх розбирати і розкладати по місцях. При цьому вони звірялися зі списком. Коли все розклали і перевірили, настала ніч. Пора було лягати спати. – Важкий сьогодні день був, – промовив Семен, засинаючи. – Якби ти знала, скільки мені довелося винести всього. Адже поки я речі збирав свої, Ірина постійно поруч була, – фантазував Семен
Uncategorized

– І це все?! – здивовано вигукнула вона. – Та що ти, кохана! – радісно відповів Семен. – Яке там усе! Це тільки початок! Тут посуд і постільна білизна. А тут книжки, свічки. Про всяк випадок. Раптом світла не буде. Ще мило і пральний порошок. Коли всі речі було перенесено, Семен і Олеся стали їх розбирати і розкладати по місцях. При цьому вони звірялися зі списком. Коли все розклали і перевірили, настала ніч. Пора було лягати спати. – Важкий сьогодні день був, – промовив Семен, засинаючи. – Якби ти знала, скільки мені довелося винести всього. Адже поки я речі збирав свої, Ірина постійно поруч була, – фантазував Семен

Ірина вийшла з кухні й подивилася на годинник. У цей самий час, але з вітальні, вийшов Семен. І виніс звідти ще одну зібрану валізу. Він поставив її поруч з іншими валізами, пакетами, баулами, мішками і коробками, які заповнили весь передпокій. Озирнувся. Перерахував. Дістав із кишені список. Звірився. Ще раз усе уважно оглянув. – Ну? – […]

Read More
Марина чула, як грюкнули двері за подругою свекрухи. А потім і вона сама намалювалася в кімнаті. «Чула все, так?» – кивнула вона на напів зібрані речі, – виправдовуватися не буду, як говорила, так і думаю. Якщо любиш Костика, то пожалій його. Ну навіщо ти йому така? Йому потрібна така, щоб не соромно було людям показати. Та й дітей йому треба, а яка з тебе мати?» Ось тут Марина плакати не стала. Не змогла просто. Закостеніла вся. Швидко дозбирала речі й кулею вилетіла з квартири. Навіть двері за собою не зачинила
Uncategorized

Марина чула, як грюкнули двері за подругою свекрухи. А потім і вона сама намалювалася в кімнаті. «Чула все, так?» – кивнула вона на напів зібрані речі, – виправдовуватися не буду, як говорила, так і думаю. Якщо любиш Костика, то пожалій його. Ну навіщо ти йому така? Йому потрібна така, щоб не соромно було людям показати. Та й дітей йому треба, а яка з тебе мати?» Ось тут Марина плакати не стала. Не змогла просто. Закостеніла вся. Швидко дозбирала речі й кулею вилетіла з квартири. Навіть двері за собою не зачинила

Яка ж у нього дружина страшна, як він із нею тільки живе… Марина плакала щодня. Хоча і це їй давалося важко. Обпалені повіки толком навіть закриватися не могли. Кожен вихід із дому давався їй важко. Як фізично, так і морально. З усіх боків вона чула здавлене: «Яка ж у нього дружина страшна, як він із […]

Read More
Телефон валявся на тумбочці. На екрані висвітилося ім’я Олега. Його дружина телефонує з його телефону? Чоловік усе розповів їй
Uncategorized

Телефон валявся на тумбочці. На екрані висвітилося ім’я Олега. Його дружина телефонує з його телефону? Чоловік усе розповів їй

Олег лежав на спині. На його плечі, в ямці під ключицею прилаштувалася голова Марина. Одну ногу вона закинула на нього, долоньку притиснула до грудей просто над серцем. Він прислухався до її рівного дихання, мліючи від щастя. “Ось так би лежати все життя…” – подумав Олег і прикрив очі. Він здригнувся, немов хтось штовхнув його в […]

Read More
– Я не збираюся з вами обговорювати, на які кошти було придбано цей будинок, але тільки ваша мама до цього жодного стосунку не мала
Uncategorized

– Я не збираюся з вами обговорювати, на які кошти було придбано цей будинок, але тільки ваша мама до цього жодного стосунку не мала

– Мамо, тут якісь дядько з тіткою приїхали на машині й заносять до нас свої сумки та валізи. І ще собака з ними, великий такий, я його боюся! – зателефонував Олені на роботу восьмирічний син Петя. – Що? Які дядько з тіткою? Ти що мене лякаєш? – розгубилася вона. На роботі сьогодні був завал, потрібно […]

Read More
– А як же? Та незручно! Та я… та ти не подумай, я на підлозі, у куточку, а вранці одразу поїду.
Uncategorized

– А як же? Та незручно! Та я… та ти не подумай, я на підлозі, у куточку, а вранці одразу поїду.

— Жінко, не знаєте, автобус уже пішов? — до зупинки підбіг захеканий мужик. Саме мужик, а не чоловік, добре за п’ятдесят, у куртці та треніках, на плечі пошарпана сумка. Обличчя простецьке, з вусами. Лариса Андріївна вуса завжди терпіти не могла, відвернулася, не відповівши. — Жінко, вам що, важко сказати? Автобус останній пішов чи ні? Ви […]

Read More
— Ну що, Кіро, скоро й у вас донька почне все забирати ? Вже теж вважає, що тобі не потрібне
Uncategorized

— Ну що, Кіро, скоро й у вас донька почне все забирати ? Вже теж вважає, що тобі не потрібне

– Мамо, а ти ці туфлі на шпильці купила і не носиш, вони тобі не потрібні? — Кіра заїхала до батьків за якимись своїми речами і копалася в шафі. — Ну зараз не ношу, а треба буде — одягну! — Нелю останнім часом дивували питання Кіри. — Ну так, одягнеш! Та ти як вийшла на […]

Read More
– Це просто означає, що ти ще багато чого не розумієш у цьому житті! Багато чого не переживала
Uncategorized

– Це просто означає, що ти ще багато чого не розумієш у цьому житті! Багато чого не переживала

– Не думаю, що це гарна ідея, Таню! – Сказала мати доньці. – Твоя свекруха та ще мадама! А приймати її у себе цілий місяць – це буде велике випробування для тебе з Андрієм! Повір мені! — Та ну, мамо! А що такого може статися? — Все, що завгодно, повір! Тим більше я вже не […]

Read More
— Успіху тобі з кредитами . Тільки дивись, щоби нових не набрав. Бо він може
Uncategorized

— Успіху тобі з кредитами . Тільки дивись, щоби нових не набрав. Бо він може

— Ніночко, кохана, ти не повіриш, що я зробив! — радісно викрикнув чоловік Олексій, наче знайшов 100 гривень в забутій куртці. Ніна завмерла з банкою варення в руках. Вона закочувала вже десяту за рахунком і втомилася. Все-таки не її це шлях. Скоріше б у понеділок на роботу. Там зрозумілі завдання, начальник такий… добрий, не те, […]

Read More
Дівчина щось весело розповідала чоловікові, що йшов разом із ними. Петро впізнав його – Павло, той самий дільничний
Uncategorized

Дівчина щось весело розповідала чоловікові, що йшов разом із ними. Петро впізнав його – Павло, той самий дільничний

Інна незрозуміло насупилась, засунула папку з документами в стіл і попросила повторити, що сказала незнайомка. – Чого незрозумілого? Петя давно мене кохає, а не тебе. Ти стала схожа на ломового коня, а не на жінку. Ось він і вибрав, кого краще. Сам-то сказати тобі таке не міг, донька, сім’я – всі справи. Він людина порядна, […]

Read More