Future Investments

– Наталочко, а де ключі від будинку? – запитав мене чоловік за сніданком. – Ти про які ключі? – здивувалася я, бо ми живемо в квартирі, а не в будинку. – Кохана, ключі від твого спадкового будиночка, – уточнив чоловік. І тут до мене дійшло, Віталій веде мову про будинок, який мені залишився від мами. … Читати далі

Минулої осені ми з чоловіком зробили для себе непростий, але необхідний крок — переїхали жити до його матері, у приватний будинок. Причиною стали високі витрати на оренду житла, які стрімко зростали, а ще страх, що в зимовий період можуть вимкнути електропостачання. У Наталії Карпівни, навпаки, тепла пічна опалювальна система, дім затишний і просторий, та й … Читати далі

Нещодавно в нашої доньки відбулася важлива подія — її випускний вечір. Ми готувались до цього дня заздалегідь і з усією душею: замовляли індивідуальне пошиття сукні, підбирали прикраси, продумували кожну деталь образу. Ліна готувала музичний номер, адже вокалом займається не перший рік. Така вона у нас — завжди активна, бере участь у хореографічних і театральних гуртках. … Читати далі

— Вона пішла, Світлано. Тиждень тому зібрала речі і пішла. І знаєш що? Я навіть не став її зупиняти. Антон сидів у сестри на кухні. Дивився в одну точку, немов там було написано пояснення всьому, що відбувається. — Зачекай, — Світлана сіла навпроти. — Давай спочатку. Ви ж з Марією три роки разом живете. Що … Читати далі

— Наталю, ось яка справа… — Андрій затримався на порозі кухні, покрутив у руках ключі. — У мами скоро ювілей. Гостей — багато, а у неї маленька двокімнатна квартира… Ключі забряжчали об стільницю занадто голосно. Наталя якраз возилася з посудомийкою. Вона поставила останню тарілку і обернулася. Повільно, ніби заздалегідь знала, що нічого хорошого не почує. … Читати далі

– Мамо, там у двері стукають! Відкриєш, бо в нас руки зайняті? – Звичайно, – усміхнувшись про себе, відповіла Наталя. Вона відчинила двері, навіть не подивившись хто там. У вечір перед Різдвом бігали колядувати дітлахи, тож Наталя чекала побачити на порозі чергову купу дівчат та хлопців. Тому, відчинивши двері, від несподіванки вона застигла. За дверима … Читати далі

Дзвінок відірвав Зою від вечері. Вона готувала собі рідко. Вранці задовольнялася чашкою кави, обідала на роботі в кафе, вечеряла склянкою кефіру або чаєм з печивом, а якщо дуже хотілося їсти, смажила собі яєчню. У вихідні їздила до батьків. Мама незмінно давала із собою контейнери з їжею, відмовитися було неможливо Зоя допивала склянку кефіру з печивом, … Читати далі

– І що ви, Катерино Андріївно, з самого ранку в городі робите? – Василь не міг пройти повз, щоб не привітатися з літньою сусідкою. – Таке питаєш, синку, хіба сам не бачиш, скільки роботи назбиралося? Дощі нарешті лити перестали, треба все садити, от тільки рук не вистачає, – забідкалась літня жінка. – А знаєте що, … Читати далі

З лікарні Віку з донькою зустрічали чоловік, батьки та свекри. Вдома, звичайно, посиділи за столом, але недовго – за годину гості пішли, залишивши молодих батьків та онуку одних. Костя за звичкою завалився на диван і ввімкнув телевізор, а Віка зайнялася прибиранням кухні, яку чоловік за тиждень її відсутності перетворив на щось неймовірне. Закінчивши роботу, Віка … Читати далі

Я підмітала подвір’я, як біля воріт зупинилася автівка, а з неї вийшла дочка, зять і двійко моїх вже дорослих онуків. Я не бачила ніби й рідних мені людей десять років. – Як тільки дізналися де я живу, – подумала я про себе. – Дай Боже здоров’ячка, мамо! Хватить вже ображатися. Ми ж не чужі один … Читати далі