— Мамо, навіщо тобі три кімнати? — вигукнула Лариса. — Ти зі своєї спальні тільки до кухні ходиш. А дві інші стоять зачинені! Там пил уже товщиною з палець! — А ти будь хорошою дочкою, — Валентина Василівна посміхнулася, — допоможи мамі, наведи порядок! — Здрастуйте, припливли! Зараз тут буду ганчіркою махати! — Так якщо […]
Квартира Зінаїди Василівни виявилася просторою, з високими стелями та старовинними меблями. Сама господиня — сухенька, але міцна старенька з напрочуд живими очима — зустріла їх у коридорі. — Артемку! — просяяла вона. — А це хто з тобою? — Бабусю, це Аліна Анатоліївна. Буде приходити до тебе, допомагати
— …звісно, квартира чудова! Трикімнатна в центрі, уявляєш? Відремонтуємо і заживемо по-людськи. Людмила розсміялася, цокаючи підборами по сходах. Аліна ледь встигла сховатися в ніші між поверхами. *** Аліна здригнулася від різкого телефонного дзвінка. Годинник показував шосту ранку. У такий час дзвонять або з роботи, або сталося щось непоправне. Вона машинально поправила нічну сорочку, що з’їхала, […]
Віра прийшла з ринку — з повною торбою фруктів, сиром, випічкою. А в холодильнику — немає місця. Все забито контейнерами Світлани: «Детокс-салати», «ферментовані боби», «омега-закуски» — наче вона готувалася до змагань. — Свєто, це мій холодильник. Мій дім. Чому я, господиня, не можу покласти їжу?
Коли чоловік Віри запропонував тимчасово прихистити його двоюрідну сестру з чоловіком, Віра вагалася. Не тому, що була проти — вона взагалі людина м’яка, розсудлива, з щирим серцем. Просто знала: родина — річ непроста, і жити під одним дахом навіть з найдобрішими родичами — неабияке випробування, що вимагає терпіння та мудрості. — Вони лише на пару […]
— У нашому роді жінки завжди були скромними, а ти випендрюєшся, — голосно заявила бабуся
Ольга поправила комір нового пальта і перевірила час на телефоні. До зустрічі з родиною Андрія залишалося десять хвилин. Вона нервувала більше, ніж перед важливими переговорами на роботі. — Не хвилюйся так, — Андрій взяв її за руку. — Мама й бабуся тебе полюблять. — Сподіваюся, — зітхнула Ольга, дивлячись на вітрину ресторану. Всередині за столиком […]
Вона була готова терпіти все, що завгодно, але тільки не зраду. Через хвилину жінка вже влетіла в свою квартиру, забігла в кімнату… схопила «наїзницю» за волосся. Пронизливо закричала. Ще секунда. Якийсь чоловік схопив Стефанію і спробував відтягнути, але та пручалася і продовжувала кричати. Скільки часу минуло, поки до Стефи дійшло, що відбувається, вона не знала.
— Сьогодні ввечері посидиш у батьків? — запитав чоловік між іншим, ніби нічого не сталося. — Квартиру треба звільнити. Стефа посміхнулася і кивнула. Інша жінка на її місці влаштувала б розбір польотів або хоча б, як мінімум, поцікавилася, навіщо чоловікові квартира на вечір? Але у Стефи з Ігорем була річниця весілля і вона думала, що […]
– Мамо, навіть не думай про це! Нікуди ми собаку прилаштовувати не будемо! І я тобі забороняю на цю тему говорити зі мною чи з Вірою!
Інна Сергіївна похмуро зиркнула на собаку. Ні, вона цілком непогано ставиться до тварин, але завжди була категорично проти того, щоб їх тримати вдома. Ну, гаразд, ще кішечку… Куди не йшло… А це ось що? Коли син познайомив її з дівчиною, вона, зрозуміло, сприйняла її з деякою підозрою. Чому зрозуміло? Ну, зрозуміло! Людина нова, а від […]
Через пів року збентежена Лариса залишилася із заповітом. Папірець був, а от майна не було! Вона довго кричала і вимагала перевірити все, але на жаль…
Сороковини по покійному чоловіку добігали кінця. Народу було багато, Тетяна навіть не чекала стільки, хоч була до цього готова. Колеги та друзі прийшли, деякі без попередження, і їх виявилося більше. Були й зовсім незнайомі. Після поминок усі розійшлися, а Тетяна взялася за прибирання. Сусідка, яка допомагала готувати, теж пішла, їй треба було забирати дітей із […]
– Скільки можна чекати? – роздратовано прошипіла Даша. – Їй уже майже вісімдесят, а вона не здається! Сама ще за грядками доглядає, наче вічно жити зібралася! – Доки вона жива, ми не можемо продати ні будинок, ні ділянку. Стас має рацію – треба щось вирішувати
Василина Миколаївна довгі роки жила в будинку на околиці села. Пречисте місце, де навесні повітря наповнювалося ароматом квітучих яблунь, а восени стежки вистилалися килимом із жовтого та багряного листя. Її маленький, але затишний будинок стояв на пагорбі, звідки відкривався краєвид на річку, і в ясні дні можна було розгледіти навіть далекі пагорби. Тут, серед природи […]
-Дякую, батьку, – шепоче Галя, – дякую за братика
Галя летіла на крилах з роботи, ще б пак, її нарешті помітили і підвищили. – Гавриленко, – сказав начальник цеху, – йди до директора. Галя була окрилена, нарешті у неї все почало складатися як треба, а то мама переживала, чи все добре у неї буде, у Галі. – Гавриленко, до тебе гості, – сказала комендант […]
— Якщо тобі, мамо, якась бродяча кішка дорожча за дочку з онукою, то будь ласка, тримати не буду
Щосуботи пенсіонерка Катерина Матвіївна ходила на міський продуктовий ринок. У цей день тижня тут був найбагатший асортимент. Ось і сьогодні, травневим днем, вона поспішала за покупками, проходячи знайомими з самого дитинства старими вуличками. Вдома на літню жінку чекала дочка Ніна з маленькою онукою Оленкою. Не склалося у Ніни сімейне життя, і через два роки після […]