Коли Юрій повернувся з армії, усе було інакше. Двір заріс травою, мама трохи більше посивіла, а брат Віталій – одружився. – Знайомся, це Марина, – сказав Віталій, притискаючи до себе молоду жінку. – Тепер вона – наша родина. Марина несміливо посміхнулася. Очі в неї були карі, теплі, трохи втомлені. Її усмішка була стриманою, але щирою. […]
Коли Аня привела Сергія додому вперше, мати скривилася ще на порозі. – Це що, твій Сергій? – тихо перепитала, як тільки той пішов у вітальню. – Так, мамо. А що? – А те, що він… із собакою приперся. Це що – тепер так модно? Пес, великий, чорний лабрадор на ім’я Тайсон, спокійно ліг біля дверей і навіть не гавкнув. Але Галині Петрівні вже було достатньо. – Аня, він не для тебе. Добре думай, невже не бачиш, що цей Сергій тобі не пара
Коли Аня привела Сергія додому вперше, мати скривилася ще на порозі. – Це що, твій Сергій? – тихо перепитала, як тільки той пішов у вітальню. – Так, мамо. А що? – А те, що він… із собакою приперся. Це що – тепер так модно? Пес, великий, чорний лабрадор на ім’я Тайсон, спокійно ліг біля дверей […]
Ходиш вулицями поруч з людиною, зустрічаєшся з нею в магазинах або десь ще, не знаючи, хто вона, що, а потім раптом доля зіштовхує тебе з нею в потрібний час і в потрібному місці
– Сашко! – голос Іри прозвучав так дивно, що Сашко впустив майже зібрану спинку ліжечка і шуруповерт, вилаявся, коли той влучив йому по нозі, і кинувся в сусідню кімнату. – Що? – Сашко, тільки не панікуй! Почалося! Викликай “швидку”. Дивлячись, як безглуздо метушився чоловік, Ірина посміхалася, зрідка морщачись від болю і ойкаючи. – Заспокойся! Я […]
– Дивися, білоручка знайшлася! Келихи вона помити не може! Мужика під каблук загнала, сіла на його шию, мешкає в нього, живе його коштом! Ну не його вона поля ягода, не його…
– Що з твоїм обличчям, Таню? Ти не рада знайомству з майбутньою невісточкою? – Володимир широко посміхнувся і подивився на дружину. – Сплюнь, Володю! Вона лише його… дівчина. Про весілля, слава Богу, мови ще не йшлося! Тетяна закотила очі й насилу випустила повітря з легенів. Володимир начебто не помічав її тривог, займався своїми справами. Син […]
– Дивися, білоручка знайшлася! Келихи вона помити не може! Мужика під каблук загнала, сіла на його шию, мешкає в нього, живе його коштом! Ну не його вона поля ягода, не його…
– Що з твоїм обличчям, Таню? Ти не рада знайомству з майбутньою невісточкою? – Володимир широко посміхнувся і подивився на дружину. – Сплюнь, Володю! Вона лише його… дівчина. Про весілля, слава Богу, мови ще не йшлося! Тетяна закотила очі й насилу випустила повітря з легенів. Володимир начебто не помічав її тривог, займався своїми справами. Син […]
Світлана завжди поспішала. Робота, діти, закупи, пробки, дедлайни. Її життя – мов годинник, де кожна хвилина розписана. І якщо хтось питав, як справи, вона відповідала: – Нормально. Працюю. Біжу. Тримаюсь. Вона жила у великому місті, у новобудові з гарним фасадом, але без сусідів, які вітаються. Щоранку вибігала на роботу, забігаючи в ту саму маленьку кав’ярню на розі. Там працював Сашко, який добре знав, що вона завжди замовляє американо з молоком
Світлана завжди поспішала. Робота, діти, закупи, пробки, дедлайни. Її життя – мов годинник, де кожна хвилина розписана. І якщо хтось питав, як справи, вона відповідала: – Нормально. Працюю. Біжу. Тримаюсь. Вона жила у великому місті, у новобудові з гарним фасадом, але без сусідів, які вітаються. Щоранку вибігала на роботу, забігаючи в ту саму маленьку кав’ярню […]
Будеш на одну пенсію жити? – Дві ж мені ніхто не дасть. – А я про що! Працювати треба, а тебе виперли. – Я сама пішла, втомилася, здоров’я вже не те. – А як ми тепер без твоєї великої зарплати будемо? – Обурилася дочка
Надія Миколаївна почула про себе багато приємних слів та побажань. Її проводили на пенсію. Вона вже була пенсіонеркою й отримувала пенсію, але зараз йшла з роботи на заслужений відпочинок. Її цінували та поважали, але треба було звільнити дорогу молодим. Та й утомилася вона, шістдесят з хвостиком – настав час і відпочити. Здоров’я підводить, тиск, а […]
– Заткни собаку! – репетувала Марина Степанівна зі свого вікна. – Пів години поспіль вже гавкає! Та я б заткнула, якби могла встати, – подумала Валентина
– Заткни собаку! – репетувала Марина Степанівна зі свого вікна. – Пів години поспіль вже гавкає! Та я б заткнула, якби могла встати. Але лежала під дошками й слухала, як Рекс гавкає без зупинки. Не як завжди – коли побачить сусідського кота Ваську, чи коли листоноша приходить. Зараз він гавкав по-іншому. Надривно. Відчайдушно. Вранці все […]
– Заяву писати будете? – Запитала Віру жінка-слідчий. – Буду. – А може, домовитеся по-родинному? – Це той випадок, коли по-родинному не домовитись! Ми розлучилися чотири місяці тому
Віра поверталася із роботи. Дорогою вона зайшла в супермаркет, який знаходився неподалік будинку, де вона жила з дванадцятирічним сином Мироном. Два важкі пакети відтягували руки. – Треба все-таки купувати машину, – подумала Віра. Після того, як колишній чоловік забрав собі їхній автомобіль, вона намагалася замовляти продукти додому, щоб не тягати важкі сумки. Але сьогодні Віра […]
– Віра, все-таки приїхала! Яка онука у тебе, добра, привітна! А ти сама надовго
..Микола зайшов до кімнати, де, ховаючи обличчя в долонях, сиділа його мати Віра Іванівна… -Мамо, ну що таке?.. – Згадала Ваську, -відповіла, схлипуючи, жінка.. – Та забудь вже свого кота! Його немає. Він не пропаде, приб’ється до когось! Зате в тебе є онуки, цілих двоє! Займися ними, хоч якась користь від тебе буде, – кивнув […]