– Вечеряти будеш? – запитала Ліля, коли чоловік увійшов у кухню і кинув ключі на полицю. – Не буду, – сухо відповів Андрій і пішов у ванну мити руки. – Але ж ти будеш голодний… – Та нічого, я в офісі перекусив… – відповів Андрій і втомлено потер очі, виходячи з ванної. Сказати, що Ліля […]
– Так, стоп! Він мої гроші проїдав, а тепер я ще йому винна?! З якого переляку? – Він твій батько! – випалила мама
– Так, стоп! Він мої гроші проїдав, а тепер я ще йому винна?! З якого переляку? – Він твій батько! – випалила мама. Олена підійняла брови так високо, що чоло стало схоже на гармошку. Мати дивилася їй у вічі, схрестивши руки на грудях. На кухні було жарко та душно. Нема чим дихати. Прямо як у […]
– Навіщо ти його притягла сюди? – прошепотіла мати, не дивлячись у вічі. – У мене своїх проблем вище даху. Він тепер недієздатний. Йому догляд потрібний, гроші… А в нас і так все на межі. – Але ж ви його мати… Я допомагатиму. – Ти майже дружина – ось і забирай…
Олексій та Марина товаришували з самого дитинства. Їхні будинки стояли поряд, і після школи вони незмінно йшли однією дорогою, обговорюючи не лише уроки, а й усе, що хвилювало: книги, музику, мрії. Олексій частенько мріяв уголос про те, як одного разу стане відомим шеф-кухарем, а Марина, слухаючи його розповіді, уявляла затишне кафе, де вони вдвох зустрічатимуть […]
І що, мама знову тобі переказала гроші? – Марина стояла біля вікна засмучена. – Ну так… Попросив. Машина ж стара, поламалась, – буркнув Віталік, опустивши очі. – А мені навіть не зателефонувала на день народження. Марина ніколи не влаштовувала сцен. Просто говорила спокійно, але з болем. Брат мовчав. І що він мав сказати? Їхня мама, Олена, уже п’ятнадцять років була в Італії і весь цей час допомагала лише сину
– І що, мама знову тобі переказала гроші? – Марина стояла біля вікна, стискаючи в руках чашку з охололим чаєм. – Ну так… Попросив. Машина ж стара, поламалась, – буркнув Віталік, опустивши очі. – А мені навіть не зателефонувала на день народження… Марина не кричала. Вона й ніколи не влаштовувала сцен. Просто говорила спокійно, з […]
— Я не розумію, у вас що, своїх проблем немає, що ви в моїх колупаєтесь? Зіно, там учора Катька казала, що видере в тебе все волосся, бо їй хтось доніс, як її чоловік до тебе бігає городами
– Галя, зайди до мене. Мій у погребі був і тобі картопельки набрав. Галина повернула до двору сусідки. — Ой, дякую, тітко Марино, я вам обов’язково поверну. — З чого повернешся? Ох, горе ти. Поверне вона. Раніше треба було думати, коли дітей плодила. Петя ніколи не був нормальним мужиком. Галина проковтнула образливі слова, бо знала, […]
Алла ніколи не мріяла про село. Місто було її світом – шумні вулиці, магазини, кінотеатри, робота в офісі, подруги. Але кохання – штука така: не питає, куди веде. І коли Віктор, високий, спокійний хлопець із села, освідчився, Алла погодилася. Вона була впевнена: якщо поруч надійна людина – місце не має значення. Але тут, в селі, вона зустріла Артема
Весілля було скромним. Після нього Алла зібрала речі й поїхала в село, яке бачила лише на фото. Село зустріло її тишею, незвичною темрявою вечорами і запахом землі після дощу. Жили вони з Віктором у хаті, яку той збудував власними руками. Чоловік працював у фермерському господарстві, мав господарку. Алла почала звикати – до тиші, до корів, […]
Синку, ти пізніше все зрозумієш, ще й подякуєш мамі, – Петро не раз згадував ці мамині слова і йому було боляче від того, що він тоді прислухався до них. А все могло б бути зовсім по-іншому. Він хотів, щоб Марічка стала його дружиною. Але батьки мали інші плани. Його мати хотіла, щоб Петро оженився на Галі – дочці голови колгоспу. «Не мрій, Петре, – казала. – Марічка бідна, без землі, без приданого. А Галя – з приданим, з впливової родини. Петро довго мовчав, потім сперечався. Але коли батько сказав: «Або Галя, або шукай собі інше подвір’я», – серце його здригнулось. Не хотів сварки, не хотів осоромити родину. І погодився
– Синку, ти пізніше все зрозумієш, ще й подякуєш мамі, – Петро не раз згадував ці мамині слова і йому було боляче від того, що він тоді прислухався до них. А все могло б бути зовсім по-іншому. У молодості Петро був завжди з усмішкою на вустах. Грав на гармошці, любив коней і мав щире серце. […]
Метушня навколо кота
До пенсії моя мати остаточно перебралась в село та потроху звикла до менталітету місцевих жителів. А мене, який бував у селі рідкісними наїздами, продовжували дивувати простота та безпардонність трудівників полів. Пів року тому прибилося до будинку кошеня. Худе, брудне. Ходить за мамою слідом, кричить, нявкає. І головне в найближчому просторі нікого з дорослих котів. Мама […]
– О, господи! – Сплеснула руками Софія. – Стільки грошей… Весь мій товар і десятої частини не коштує
Він кілька разів проїжджав повз… Повз дівчину, яка сиділа у візку. Поруч із нею стояв столик, на якому було щось розкладено. Її образ не йшов у нього з голови. І він сам не міг пояснити причини. Ну, дійсно – мало хто просить милостиню вздовж дороги? Хоча! Можливо, річ була саме в цьому? Вона не просила […]
Дивно, чому мама мене не любить? Так-так, не любить, я це точно знаю
Олеся зрозуміла, що вона чекає дитину у 16 років. Хто батько дитини вона прекрасно знала – Максим, хлопець, якого вона кохала до безпам’ятства. Хлопець нещодавно повернувся з армії, був відомим ловеласом у їхньому місті. Він красень, який міг закрутити голову будь-якій дівчині. До армії він грав у місцевому ансамблі, а коли повернувся зі служби та […]