Future Investments

На оголошенні заповіту нотаріус прочитав: квартира в центрі Києва дістається невістці, яку свекруха шість років не терпіла. Колишній чоловік Марини, Ігор, закричав, що мати збожеволіла. Але нотаріус знав те, чого не знав він: останні три місяці життя Зінаїди Марківни біля її ліжка сидів не син. — Усе моє майно, включно з квартирою на вулиці Лютеранській… … Читати далі

— Марічко, я все обдумав і вирішив: я повертаюся, тож посмаж мої улюблені котлети, бо в кума від сухої їжі мені вже зле. Голос Сергія в слухавці звучав упевнено, дзвінко й навіть трохи весело, ніби він телефонував не після місяця повної мовчанки, а просто збирався додому після звичайної зміни. На тлі було чути, як грюкнули … Читати далі

– Олено, мама телефонувала. Вони з батьком хочуть приїхати в суботу, – сказав Андрій, уважно стежачи за тим, як відреагує дружина. Ірина повільно повернулася до чоловіка. – І ти, звісно, вже встиг погодитися? – А що мені було відповідати? Вони хотіли провести день на природі. Я сказав, що ми будемо вдома. Лише попередив: якщо захочуть … Читати далі

Оксана завмерла в коридорі, сховавшись за виступом стіни, і не могла повірити власним вухам. Із передпокою до неї долинули голоси Валентини Миколаївни та Ірини. Свекруха, щойно переступивши поріг, вже взялася безжально поливати брудом невістку. «Ну ви тільки подивіться, як вона все собі влаштувала! Мій Олег, бідолаха, з ранку до ночі в тій гімназії гарує, на … Читати далі

— Ви ж не збираєтеся забирати ці гроші із собою на той світ? — Ніна Петрівна ткнула виделкою в роздруківку, що лежала посеред моєї кухонної скатертини. На тупому зубці стирчав шматочок оселедця. Крапля майонезу впала просто на фотографію мого будинку — старої дачі. Я подивилася на пляму, тоді — на сваху. — Навіщо ви роздрукували … Читати далі

— Скільки ящиків помідорів нам лишили? Жодного? Ти це зараз серйозно кажеш? А де картопля? Теж не знаєш? Ірина стояла посеред коридору й дивилася на чоловіка так, ніби він щойно оголосив про кінець усього. Олег стояв перед нею в запилених кросівках, опустивши очі в підлогу, і лише переступав із ноги на ногу. — Ну, Ірино, … Читати далі

До ювілею лишалося трохи більше тижня, а план на суботній день у Оксани вже давно склався в голові. Зранку замісити тісто й спекти два пироги — капустяний і з яблуками. До обіду зібрати рідних і друзів, пройтися вздовж Південного Бугу, а потім повернутися додому й пити чай з пирогами. Насамперед вона подзвонила старшій сестрі Ларисі. … Читати далі

Ірина стояла біля плити й розливала по тарілках вівсяну кашу, коли в коридорі грюкнули двері. Мирон не просто зайшов, він влетів у кухню з червоним обличчям і мокрими віями, кинув рюкзак просто на підлогу й сів до столу, відвернувшись до вікна. – Що трапилось, – спитала Ірина, ставлячи тарілку перед сином. – Нічого. – Мирончику, … Читати далі

Його голос ударив із порога, різко прорізавши вечірню тишу: «Мама сказала, що ти їй винна гроші». Лариса ледве встигла перевести подих. Сергій, схоже, сам не до кінця розумів, що коїться. Він спирається на одвірок, навіть не скинувши куртки, а в його тоні було не роздратування, а радше розгублене непорозуміння. Після важкого зміни на заводі, після … Читати далі

– О, невістко! Нарешті з’явилася. Роздягайся, руки мий. Я тепер житиму з вами, хіба Олег тобі не сказав? Людмила, моя свекруха, стояла на порозі нашої затишної квартири в моєму улюбленому фартусі. Тому самому, що був розмальований яскравими соняшниками й який мені подарувала кума на новосілля. Із-за її спини тягнуло запахом тушкованої цибулі. Я обережно тримала … Читати далі