Романович

– Слухай, зятю, без зайвих слів, – сказав тесть, поклавши на стіл щільну пачку купюр. Він подивився мені просто в очі, ніби оцінював не людину, а товар. – Ось мільйон гривень! Розлучайся з Оленкою і зникни з нашого життя. Назавжди! Я мовчки дивився то на гроші, то на нього, не в змозі повірити у те, … Читати далі

Коли Соломії було шість, її дитинство раптово закінчилося. Звичайного вечора батько мовчки зібрав речі й пішов. Не у справах, не по хліб — він вийшов із дому назавжди. Тоді дівчинка ще не розуміла, що таке «розлучення». Вона просто перестала чекати його поцілунку на добраніч і більше ніколи не чула слів: «Я з тобою, не бійся». … Читати далі

– Люся, на мою думку, я щойно збив кішку… — хрипко прошепотів я в трубку. – І що? — спокійно відповіла вона. – Як “і що”?! Що мені тепер робити? – Ну, спершу вийди з машини, перевір, чи жива вона взагалі. Я проковтнув ком в горлі. Двір здавався порожнім, повітря було густе, як перед грозою, … Читати далі

-Тетянко, ми до вас їдемо на всі вихідні, – говорила в слухавку сестра Тетяни. – Сподіваємось, як завжди на тортик. Діти дуже просили. Ну і все інше. -Як їдете? Вже їдете? А що ж ви раніше не попередили? – Тетяна застигла від здивування з телефоном в руках. -Та навіщо попереджати, ми ж як завжди. Усією … Читати далі

– Рибний суп? В неділю? Ви це серйозно? – свекруха гидливо скривилася, дивлячись на обідній стіл сина. Ніна опустила очі, Артем поспішив її заспокоїти і владнати ситуацію. – Мамо, це суп із червоної риби і він справді дуже смачний, – звернувся він до матері. – Сину, поки ти жив зі мною, я тебе годувала в … Читати далі

Сашко увійшов в ліфт і солодко позіхнув. Жінка всю ніч не давала спати, але він ні про що не шкодував. На шостому поверсі ліфт зупинився і до нього приєднався його сусід Вадим, підморгнув йому і сказав: – Сашко, ви це, з дружиною тихіше не можете? У суботу нам спати не давали, та й сьогодні також. … Читати далі

Надія поспіхом перебирала речі у шафі, шукаючи свою синю кофтинку з ґудзиками на рукавах. Вона виглядала стомлено після важкого робочого дня, адже ось уже понад рік жила в режимі постійних подвійних змін у стаціонарі. Залишившись єдиним годувальником у родині, вона мусила крутитися як могла, аби звести кінці з кінцями. — Олеже, ти не бачив мою … Читати далі

— Ти де ходиш? – грубо запитав Прохор у дружини, яка увійшла у квартиру.— Я на роботі була.— Адже сьогодні субота!— Так я і по суботах працюю.— Працюєш, а грошей немає. — Ти ж сам зовсім не працюєш…— Ти в мене ще поговори, – крізь зуби промовив чоловік і став загрозливо насуватися. – А ну … Читати далі

Я вийшла заміж досить рано — у дев’ятнадцять. І ще тоді твердо вирішила для себе: свекруху мамою не називатиму. Чому повинна? Адже вона ж не була тією, хто мене на світ привів, хто дбав про мене з малку, вчив і оберігав. Я щиро не розуміла, навіщо говорити «мама» чужій людині? Для мене мама — це … Читати далі

Так вийшло, що я не була присутня на одруженні свого єдиного сина. Ні, я не живу за кордоном і не захворіла — просто мене навіть не запросили. Олег познайомився з Євгенією у спортзалі. Особисто я не вважаю це найкращим місцем для серйозних знайомств. Хіба немає інших варіантів — інтернет, колеги по роботі, чи просто випадкова … Читати далі