Uncategorized

Я чекала, що ця розмова рано чи пізно назріє. Ні, я не Ванга, просто знала свого Дениса, як облупленого. – Ніколи не розповідай рідні, чим ми живемо, чим дихаємо! – повторювала я чоловікові періодично. А що ж він? А він продовжував ляпати про все, що діялося в нашому житті. Я навіть думала ненароком: а чи … Читати далі

Людмила застигла з підручником з вищої математики в руках. Формули інтегралів розпливалися перед очима, перетворюючись на безглузді карлючки. Андрій стояв у дверному отворі їхньої спальні — самовпевнений, з лисиною, що блищала від поту, у новому костюмі кольору мокрого асфальту. — Що ти сказав? — голос Людмили звучав відсторонено, ніби вона вирішувала особливо складну задачу на … Читати далі

Щоп’ятниці я збирала для свекрухи сумку. Варення зі слив, пиріг з капустою і теплі шкарпетки з м’якої вовни, бо в Клавдії Петрівни завжди мерзли ноги. Захар мовчки забирав сумку і їхав до матері в Канів. Ми жили у Черкасах, у просторій трикімнатній квартирі. Діти виросли і роз’їхалися: син Максим поїхав в  столицю, дочка Поліна подалася … Читати далі

— Любий, ти ж сам учора відніс заяву на розлучення, то чому я маю й далі щомісяця утримувати твою маму? Мирослава стояла біля кухонного столу і дивилася на чоловіка. Вона навіть голосу не підвищила, але в кімнаті раптом запанувала така тиша, що стало чути цокання старого годинника на стіні. Остап сторопів. Він тримав у руках … Читати далі

Олена стояла посеред затишної вітальні та перевіряла пакунки, які приготувала для поїздки в село. Там були свіжі харчі, дороге взуття для літньої людини, ліки від тиску та сплачені квитанції за газ і світло. Її чоловік Андрій саме застібав куртку біля вхідних дверей, спостерігаючи за метушнею дружини з легкою усмішкою. – Ти знову зібрала повний багажник, … Читати далі

— Ти з глузду з’їхала, Насте? Ти ж офісна людина, ти навіть кактус на підвіконні засушила, а тепер пхаєшся до бджіл? Вони ж тебе просто живцем з’їдять! Саме так кричав мені вслід мій колишній, коли я складала залишки своїх речей у дві великі дорожні сумки. Він стояв біля дверей нашої орендованої квартири, склавши руки на … Читати далі

— Ти собі навіть уявити не можеш, наскільки легше жити, коли нікому нічого не винен. Ці слова Микола промовив тихо, але впевнено, застібаючи дорожню валізу просто посеред кімнати. За вікном стояла липнева спека, листя на вишнях припало пилом, а в хаті пахло свіжозвареним компотом із суниць. Галина стояла біля одвірка і мовчала. Вона дивилася, як … Читати далі

Тетяна сиділа на кухні, допиваючи сік і гортаючи новини у телефоні. За вікном мрячив дощ, сіре небо нависало над містом, і ранок обіцяв бути таким же сірим, як останні кілька місяців її життя. Три роки тому, коли Тетяна виходила заміж за Олексія, все здавалося іншим. Здавалося, що попереду щастя, любов, спільні плани. Але реальність виявилася … Читати далі

Він був першим хлопцем на селі – високий, білозубий та безшабашний. Василь після армії вступив вчитися на лікаря. Мрія в нього була ще зі школи. Одного разу, ще підлітком, він отримав по голові гайковим ключем, кро ві налилося, мало не по коліно. Його  привезли в сусіднє містечко в лікарню. Операційна, шви, хірург, який жартував і … Читати далі

— Я вже сказав татові, що цієї суботи ти вибереш усю картоплю, бо в нього поперек тягне, а мені треба вийти на зміну. Чоловік стояв у дверях кухні й дивився на мене так спокійно, наче повідомив прогноз погоди на завтра або попросив вимкнути світло в коридорі. Я сиділа за кухонним столом перед відкритим комп’ютером. Переді … Читати далі