У шістнадцять років Катя поїхала на навчання. – Не варто втрачати два роки, раніше здобудеш освіту, раніше й працюватимеш, – сказала мати. – Сама повинна розуміти. Нам важко, твого брата треба підіймати та людину з нього робити. – Ти, вважай, доросла. Училище хороше, але гуртожитку немає. Це не проблема. У нас є родич, за ним … Читати далі
— Добрий вечір, Андрію, — спокійно відповіла я, відпиваючи чай. — А що сталося? Чому ти кричиш о десятій вечора? — А те сталося, що ти відправила дітей до мене, але абсолютно забула спакувати їм піжами та домашні тапочки! Як вони мають лягати спати? Де я тобі візьму зараз тапочки чи піжами в чужому районі … Читати далі
— Коли на моєму екрані з’явилося замовлення на перевезення одразу кількох тварин, серце здригнулося від сумнівів, адже багато власників бувають безвідповідальними, проте гроші потрібні кожному, та й власний досвід підказав мені ризикну. Нічний дощ барабанив по даху мого автомобіля, створюючи затишний, але дещо меланхолійний настрій. Працювати в таксі у вечірній час — справа звична, хоча … Читати далі
— Та ні одна заробітчанка так би не зробила! Ти, мамо, геть здуріла? Ти залишаєш бабусю на мене? Ти забула, що це твоя мама? Чому я повинна доглядати її? Оксана від крику і безсилля аж руками розвела. Їй було сорок два роки, доросла жінка, сама вже мати двох підлітків, вчителька у місцевій школі, а зараз … Читати далі
— Невістко! Ти сама не знаєш, чого тобі хочеться! — обурено вигукнула Галина Петрівна, різко жестикулюючи руками на тлі перекопаної землі. — Сама ж нещодавно казала за сімейним обідом, що мрієш про власні овочі прямо з грядки, без хімії та магазиних добавок. От я тобі все й влаштувала власноруч, чого ти тепер спалахуєш через дрібниці? … Читати далі
— Якщо ти зараз затягнеш у хату це патлате опудало, то сама разом із ним підеш ночувати під тин, зрозуміла? Василь Кирилович уперся руками в старі дерев’яні одвірки так міцно, що аж кісточки на пальцях побіліли. Стояв на порозі рідної хати мов скеля, не даючи доньці ступити й кроку далі сіней. У дворі стояла Надія. … Читати далі
— Оце так вибір у магазинах, просто очі розбігаються! Я думала, просто зайду по хліб, а тут така краса! — Наталка зупинилася біля вітрини з вишуканими речами, легенько торкаючись пальцями м’якої тканини світлого демісезонного пальто. Поруч стояла її свекруха, Марія Іванівна, яка вже звично тримала в руках кошик, повний різноманітних приємних дрібниць: дві коробки дорогих … Читати далі
Осінній день у селі здавався вимерлим, густий сірий туман повільно осідав на яблуневі гілки, а в старій хаті пахло ладаном, воском і холодом. На подвір’ї зібралися родичі, сусіди, далекі знайомі, які стояли мовчазними купками, схрестивши руки на грудях. Похорон старої господині добігав кінця, і хоча обличчя людей відбивали належну скорботу, десь глибоко в душах блукало … Читати далі
— Мамо, ми ж думали, що вона в тебе вже у сітках стоїть, сухенька і перебрана! Ці слова син сказав так просто, ніби мова йшла про хліб у крамниці. Надія Василівна застигла посеред веранди з полумиском у руках. Вона стояла, кліпала повіками й дивилася то на сина, то на його світлі міські черевики, на яких … Читати далі
— Я більше так не можу! Грошей катастрофічно не вистачає ні на комунальні послуги, ні на кредити, ні на нормальне життя! Я працюю з ранку до ночі, а ти вдома з молодшим сином тільки висловлюєш невдоволення і вимагаєш постійних витрат, замість того щоб підтримати мене як чоловіка! Наш будинок ще кілька років тому здавався мені … Читати далі